subcategory-bg

Гінгівіт — це захворювання ясен запального характеру, при якому з’єднання зубів з яснами не порушується. Згідно з результатами досліджень, проведених у різних країнах світу, запальні патології пародонту в стоматологічній практиці зустрічаються найчастіше. Гінгівіт у дітей вперше виявляється у віці 5-6 років. Пік зародження відзначається в пубертатному періоді, і висока поширеність зберігається протягом усього життя. За даними ВООЗ, у людей з постійним прикусом гінгівіт у 50% випадків поєднується з аномаліями зубощелепного апарату. Серед них: порушення оклюзії (прикусу), аномалії зубних рядів і окремих зубів*. Гінгівіт у дорослих після 40 років може діагностуватися у будь-якої людини, розрізняється тільки ступінь вираженості захворювання.

Причини, наслідки гінгівіту

Сьогодні численні дослідження патогенезу гінгівіту переконливо довели, що захворювання пов’язане з різними причинами, які умовно можна поділити на зовнішні та внутрішні:

  • аномалії оклюзії (прикусу) зубів
  • зниження природних захисних механізмів ротової порожнини і всього організму
  • соматичні захворювання, в тому числі й інфекційного генезу
  • фізичні (травми, опіки), хімічні (отруєння солями металів, хімічними речовинами, куріння, алкоголь), ятрогенні фактори (тривалий прийом деяких видів лікарських препаратів, наслідки хірургічного лікування)
  • недостатнє харчування, гіповітаміноз
  • генетичні порушення.

Збудники гінгівіту: мікроби і віруси

Головний фактор, що викликає запалення ясен, — мікробний. Раніше вважалося, що за запальні процеси в тканинах пародонту відповідають анаеробні мікроорганізми, а точніше, продукти їх життєдіяльності, які надають токсичний вплив на ясна.

Сучасний розвиток діагностичних методів дослідження дозволив виявити велику групу мікроорганізмів, що викликають запалення ясен, гінгівіт обумовлений:

  • Грамнегативними паличкоподібними Porphyromonas gingivalis, Bacteroides forsythus і спіралевідними Treponema denticola, Campylobacter rectus анаеробними бактеріями
  • Грампозитивними факультативно-анаеробними бактеріями родини стрептококових — Streptococcus sanguinis, Streptococcus oralis, Streptococcus mitis, сімейства актиноміцетами — Actinomyces odontolyticus, Actinomyces naeslundii

Збудниками гінгівіту можуть стати і бактерії, які є компонентами природної мікрофлори ротової порожнини людини — Veillonella parvula, Fusobacterium nucleatum, Prevotella intermedia. Серед причин гінгівіту відомий дослідник запальних захворювань пародонту Stots J. називає вірус простого герпесу (Herpesviruses), який пригнічує імунітет по відношенню до патогенних мікроорганізмів і сприяє дисбактеріозу рота.

Така «спільнота» мікроорганізмів називається “біоплівки”. Усі вхідні до її складу мікроби підтримують існування один одного і сприяють збільшенню колонії, тому їх розглядають як єдиний організм. Штами бактерій біоплівки відрізняються здатністю до множинної резистентності (нечутливості) до антибіотиків, що застосовуються при лікуванні захворювань пародонту. Антибіотики не тільки не здатні вилікувати «хронічну інфекцію», а й змушують самі стійкі до їх дії мікроорганізми збиратися разом. Причиною утворення біоплівки є, крім усього іншого:

  • недостатня гігієна порожнини рота
  • твердий зубний наліт — камені

Вплив слини

Не останню роль у протіканні гінгівіту грає зниження салівації — продукування слини слинними залозами рота. Проведені Інститутом стоматології НАМН України дослідження показали, що зниження слиновиділення (гіпосалівація) спостерігається у 68% жителів України**. З них:

  • діти — 64,6%
  • молодь — 59,1%
  • дорослі та літні — 52,8%

Слина має бактерицидні властивості, очищувальний ефект. Тому, чим нижча кількість слини, що виділяється, тим вище інтенсивність запального процесу і нижче гігієнічний стан ротової порожнини, частіше зустрічаються карієс і захворювання пародонту.

Генетика і системні патології

Генетична природа гінгівіту вивчена поки недостатньо. Однак сьогодні виявлені певні алелі, що відповідають за транскрипцію 8 генів цитокінів людини. У їх носіїв ризик розвитку гінгівіту вище, ніж у інших людей. Дослідження, проведені в МДМСУ (Москва) ***, переконливо довели, що вираженість запальних і деструктивних (руйнівних) процесів у тканинах ясен мають генетичні причини. Можливо заздалегідь виявити у людини генетичну схильність до захворювань пародонту і проводити ефективну профілактику гінгівіту/пародонтиту.

Причини гінгівіту також криються в наявності системних патологій. За останнє десятиліття поширеність гінгівіту в Україні істотно збільшилася (60-99%). Дослідники НМУ ім. О.О. Богомольця (Київ) встановили, що у людей з різними соматичними захворюваннями частота виявлення гінгівіту вище, ніж у здорових. Наприклад, у людей із захворюваннями:

  • шлунково-кишкового тракту гінгівіт виявлено у 84,3%
  • ЛОР-органів — 81,5%
  • ендокринної системи — 89,9%

У науковій літературі вказують на запальні захворювання пародонту при:

  • онкології
  • нирковій недостатності
  • захворюваннях серцево-судинної системи
  • хворобах крові і колагенозах
  • захворюваннях сечостатевої системи

Системні захворювання призводять до глибоких змін внутрішнього середовища організму, зниження імунітету, що викликає порушення опірності тканин ясен до пародонтогенних мікроорганізмів.

Ризики у дітей

У дітей часто зустрічається гінгівіт при прорізуванні зубів, особливо якщо цей процес затягується. Імунна система формується в кілька етапів. У віці, коли з’являються молочні зуби, вона ще недосконала і не може протистояти патогенній мікрофлорі. Також встановлено, що у дітей із синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку, що народилися з низькою вагою, недоношених, порушується судинна система на рівні мікроциркуляції, функції метаболізму оксиду азоту. Ці чинники збільшують ризик розвитку гінгівіту.

Небезпека захворювання в тому, що воно може прогресувати до пародонтиту, загрозливого втратою зубів і більш важкими патологіями:

  • зараженням сусідніх тканин, аж до поширення інфекції на кістки щелепи
  • зараженням крові (сепсис)
  • некрозом (відмиранням) тканин

Підтверджених наукових даних про те, що гінгівіт заразний, немає, але багато ускладнень і патологій можуть становити небезпеку і передаватися при контакті з зараженими предметами.

Симптоми, стадії захворювання, види гінгівіту

Гінгівіт класифікують у залежності від клінічної картини захворювання:

Гострий гінгівіт має одну форму. Це катаральний гінгівіт, який є найпоширенішою з існуючих форм захворювання. Симптоми гінгівіту: почервоніння і припухлість ясен, утворення відкладень на зубах, при механічному впливі може з’явитися кровоточивість.

Хронічний гінгівіт важко діагностується, так як він має слабко виражені прояви, млявий перебіг, періодичне загострення, під час якого з’являється кровоточивість, виникає явний неприємний запах з рота. При цьому хронічний гінгівіт підрозділяється на:

  • Десквамативний гінгівіт, який, крім основних ознак запального процесу, характеризується інтенсивним злущуванням епітелію і сильним почервонінням вогнища дефекту слизової.
  • Гіперпластичний або гіпертрофічний гінгівіт обумовлений ендокринними порушеннями. Найчастіше патологія зустрічається у підлітків (юнацький гінгівіт), вагітних жінок, хворих на цукровий діабет. Характерною особливістю цієї форми гінгівіту є гіпертрофія (збільшення) зубоясеневих сосочків. Ознаки патології: появи гнійно-кров’янистих виділень, багряно-синюшний колір ясен, гнильний запах, збільшення зубних відкладень, утворення несправжніх ясенних кишень.
  • Виразковий гінгівіт — супроводжується сильною кровотечею, виразкою (дефектами) слизової, хворобливими відчуттями під час прийому їжі, артикуляції.
  • Атрофічний гінгівіт — його прояви полягають в атрофії (зменшенні обсягу) тканин ясен.
  • Простий маргінальний — найчастіше зустрічається у людей з недостатньою культурою гігієни ротової порожнини і у дітей молодшого шкільного віку.
  • Гострий некротизуючий виразковий гінгівіт — патологія, виділена в МКБ-10 в окремий клас, так як причиною розвитку цієї форми гінгівіту є бактеріальна інфекція. Характеризується захворювання некрозом (відмиранням) тканини міжзубних ясенних сосочків, яскраво вираженими ознаками запалення, смердючим запахом, кровоточивістю. Часто патологія відзначається у хворих на СНІД, туберкульоз, але може зустрічатися при грипі, ангіні, ГРЗ.

Класифікація гінгівіту постійно змінюється, доповнюється, уточнюється. Деякі виділяють гнійний гінгівіт, при якому утворюється абсцес ясен з гнійними виділеннями. Крім типових ознак (набряклість, кровоточивість, болючість, гіперемія (почервоніння), сморід), симптоми гінгівіту цієї форми доповнюють прояви загальної інтоксикації організму.

Важкі форми захворювання рідко зустрічаються ізольовано. У більшості випадків відзначається поєднана патологія — гінгівіт/пародонтит.

Ознаки гінгівіту не є характерними (зустрічаються тільки при цьому захворюванні), тому при уточненні діагнозу необхідно проводити диференційну діагностику.

Діагностика та профілактика гінгівіту

Діагностичні дослідження при підозрі на гінгівіт включають:

  • візуальний огляд ротової порожнини із використанням збільшуючого дзеркала
  • рентгенографія — для захворювання не характерна зміна висоти кісткових перегородок між альвеолами (заглибленнями в кістках щелепи, в яких розташовуються коріння) зубів
  • мікроскопічне дослідження зішкріба біоплівки

Деякі сучасні стоматологічні клініки застосовують комп’ютерний програмно-діагностичний комплекс «Florida Probe». Система оснащена зондом, передає інформацію на комп’ютер. З її допомогою лікар досліджує стан тканин пародонта, наявність і глибину пародонтальних кишень, ступінь гною і кровоточивості ясен. Оброблені дані у вигляді пародонтограми можна архівувати, порівнювати, що дозволяє оцінити ефективність лікування.

Для оцінки тяжкості гінгівіту застосовують РМА (папілярний-маргінально-альвеолярний індекс), візуально оцінюють ознаки запалення (гіперемія і набряклість) різних областей (сосочка, маргінальної і альвеолярної частини) ясна. Бали підсумовують, включають у формулу і отримують показник у %. при:

  • ≤30% — легкий ступінь гінгівіту
  • 31-60% — середній ступінь
  • ≥ 61% — тяжкий ступінь

Також для визначення ступеня тяжкості захворювання застосовують індекс гінгівіту (Loe, Silness). Лікар досліджує стан ясен. Обстежує 4 ділянки кожного зуба, розраховує оцінку за формулою, в якій суму балів цих ділянок ділять на 4 (для окремого зуба) або всі бали на кількість обстежених зубів і отримують оцінку:

  • 0 — ясна без ознак патології
  • 1 — незначне запалення і набряклість, слабка зміна кольору, відсутність кровоточивості при зондуванні
  • 2 — помірно виражені ознаки гінгівіту
  • 3 — інтенсивне запалення, що супроводжується сильною гіперемією, набряком, наявністю виразок, раптовими кровотечами

Після оцінки всіх зубів отримують результат, який інтерпретують за шкалою:

  • 0,1-1,0 — легкий гінгівіт
  • 1,1-2,0 — середньої тяжкості
  • 2,1-3,0 — важкий

За отриманими результатами досліджень лікар вирішує, як лікувати гінгівіт.

Терапевтична тактика лікування гінгівіту

Препарати для лікування гінгівіту повинні надавати симптоматичний вплив: купірувати біль, зміцнювати епітелій і стінки капілярів, знімати набряклість. Антибіотики при гінгівіті призначають за результатами дослідження бактеріальної плівки і визначення чутливості мікроорганізмів до певної групи ліків. Як згадувалося вище, лікування гінгівіту антибіотиками малоефективне, так як біоплівку складають мікроорганізми, резистентні до більшості використовуваних препаратів. Протизапальні препарати підбирають також індивідуально. У дітей до 6 років і вагітних жінок використовують ліки від гінгівіту зовнішнього нанесення (гель, спрей, розчин) без системного впливу.

Препарати для лікування гінгівіту призначає тільки фахівець. Самолікування може призвести до ускладнень.

Хворих не госпіталізують, проходить лікування гінгівіту в домашніх умовах, але під контролем фахівця. Перш ніж лікувати гінгівіт медикаментозно, необхідно видалити тверді зубні відкладення і санувати вогнища інфекції у ротовій порожнині.

Якщо захворювання в легкій формі, то для лікування гінгівіту вдома застосовують полоскання, аплікації, масаж.

Профілактичні заходи

Для профілактики розвитку запалення ясен необхідно:

  • дотримуватися гігієни ротової порожнини
  • правильно харчуватися — вживати більше продуктів, що містять вітаміни А, Е, С
  • своєчасно лікувати карієс
  • регулярно, мінімум 1-2 рази на рік, обстежитися у пародонтолога
  • уникати стресів
  • лікувати системні захворювання
  • вести здоровий спосіб життя — без шкідливих звичок

Сьогодні в багатьох містах нашої країни і за кордоном проводиться просвітницька робота в навчальних закладах, дитячих садах, на підприємствах зі шкідливими умовами праці. На заняттях фахівці розповідають, що таке гінгівіт і як його лікувати. Білоруські дослідники встановили, що така профілактична робота дозволяє скоротити рівень гінгівіту у школярів і дітей дошкільного віку на 33,4% ****. Вчені продовжують працювати над створенням безпечних і ефективних препаратів для лікування гінгівіту.

Лікування хвороби, застосування препарату Стоматидин®

Лікування гінгівіту, особливо його важких форм, являє собою серйозну проблему. Мікроорганізми, що викликають запалення тканин ясен, у біоплівки більш стійкі до впливу антибактеріальних, протимікробних та інших біоактивних препаратів, так як:

  • біоплівка знижує можливість антибіотиків проникати в клітини бактерій
  • мікроорганізми в складі біоплівки змінюються генетично і стають резистентними до більшості антибіотиків

Для ефективного лікування гінгівіту препарати необхідно застосовувати (локально і системно) в набагато більшій концентрації. Наприклад, час проникнення антибіотика всередину біоплівки збільшується в 30 разів, у порівнянні з проникненням всередину поодинокого мікроорганізму, а стійкість до них бактерій, що входять до «співтовариства», в 50-1000 разів вища, ніж у тих, що вільно рухаються. Тому головне завдання полягає у виборі засобів, що руйнують біоплівку.

Стоматидин для дітей і дорослих

Лікування гінгівіту у дітей становить велику проблему, так як деякі методи фізіотерапії,  лікарські засоби, які застосовуються, мають вікові обмеження. Для терапії запалення ясен у дітей необхідний безпечний і ефективний препарат. Таким засобом є Стоматидин® — розчин для полоскання, дієвою речовиною якого є гексетидин. Стоматидин® має місцеву дію і не проникає у системний кровотік. Прицільна дія на патологічний осередок, знищення інфекції у місці її локалізації знижує лікарське навантаження, не впливає на стан здорових тканин.

Стоматидин® має наступні ефекти:

  • антибактеріальний
  • антимікробний
  • знеболювальний
  • протизапальний
  • дезодоруючий

Розчин для полоскання Стоматидин® ефективний проти широкого спектру мікроорганізмів, не викликає їх мутацій, які призводять до резистентності. Завдяки пролонгованій дії (більше 10 годин), він встигає проникнути крізь біоплівку і знищити хвороботворні мікроорганізми. Стоматидин® простий у застосуванні: його застосовують для полоскання ротової порожнини, нанесення на осередки ваткою або для лікарських аплікацій. При лікуванні виразкового гінгівіту, застосування Стоматидин® у комплексній терапії прискорює процеси регенерації та епітелізації — виразки заживають без утворення рубців, що деформують слизову.

При лікуванні гіпертрофічного гінгівіту Стоматидин® ефективно знімає запалення, усуває набряклість. На тлі застосування гормональних мазей і ін’єкцій стероїдних препаратів, Стоматидин® надає десенсибілізуючий вплив — знижує вираженість імунної відповіді.

При лікуванні катарального гінгівіту, Стоматидин® ефективний на всіх стадіях терапії. Згідно з дослідженнями російських вчених з Пензенського ГУ ******, Стоматидин® забезпечує ліквідацію запального процесу в пародонті в 3,6 рази швидше, ніж при традиційній терапії, а також дозволяє продовжити період ремісії захворювання на 6 місяців і в середньому знизити кількість загострень у 2,3 рази.

Препарат добре переноситься, не потребує збільшення дозування, скорочує тривалість курсу лікування. До групи ризику запалень пародонта входять вагітні жінки, діти, підлітки, хворі на цукровий діабет. Антибіотикотерапія всіх цих категорій пацієнтів повинна проводитися під пільним контролем лікаря і регулярним дослідженням їх стану. Стоматидин® не має подібних обмежень. Численні клінічні дослідження показали хорошу переносимість, безпеку і відсутність побічних ефектів при дотриманні рекомендацій фахівця.

Незадоволеність стоматологів результатами стандартної терапії гінгівіту спонукає вчених до пошуку нових препаратів і методів лікування. Однак головним методом є профілактика захворювання і навчання населення правильному дотриманню гігієни порожнини рота.

Iнструкцiя
Читайте також:
more-img
Біль у горлі, першіння і дискомфорт — найчастіші причини звернення до терапевта або ЛОР лікаря...
Подробней
more-img
Неприємний запах з рота (галітоз) — проблема, особисто або опосередковано знайома майже кожному. Багато хто...
Подробней
самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я