Гінгівіт

Сьогодні численні дослідження патогенезу гінгівіту переконливо довели, що захворювання пов’язане з різноманітними причинами, які умовно можна поділити на зовнішні та внутрішні:

• аномалії оклюзії (прикусу) зубів
• зниження природних захисних механізмів ротової порожнини та всього організму
• соматичні захворювання, зокрема й інфекційного генезу
• фізичні (травми, опіки), хімічні (отруєння солями металів, хімічними речовинами, паління, алкоголь), ятрогенні чинники (тривале приймання деяких видів лікарських препаратів, наслідки хірургічного лікування)
• недостатнє харчування, гіповітаміноз
• генетичні порушення.

Найпоширенішою причиною гінгівіту є зубний наліт — тонка плівка, яка утворюється на поверхні емалі зубів через погану гігієну ротової порожнини. Якщо не видаляти його регулярно, він може затвердіти й утворити зубний камінь. Оскільки наліт має у своєму складі значну кількість бактерій, він може спровокувати запалення в тканині ясен.

Деякі місцеві чинники можуть сприяти утворенню нальоту, зокрема:

• скупченість зубів, через яку якісне очищення стає скрутним;
• наявність зубного протеза, особливо якщо він не має адекватної посадки.

У дітей гінгівіт нерідко виникає на тлі прорізування зубів, тому що в ділянці відшарування молочних зубів і прорізування нових може бути важко підтримувати гігієну порожнини рота (1).

Збудники гінгівіту: мікроби та віруси

Головний фактор, що спричиняє запалення ясен, — мікробний. Раніше вважали, що за запальні процеси в тканині пародонту відповідають анаеробні мікроорганізми, а точніше, продукти їхньої життєдіяльності, які чинять токсичний вплив на ясна.

Сучасний розвиток діагностичних методів дослідження дав змогу виявити велику групу мікроорганізмів, що спричиняють запалення ясен, які зумовлюють гінгівіт у дорослих і дітей:

• Грамнегативними паличкоподібними Porphyromonas gingivalis, Bacteroides forsythus і спіралеподібними Treponema denticola, Campylobacter rectus анаеробними бактеріями.
• Грампозитивними факультативно-анаеробними бактеріями сімейства стрептококових — Streptococcus sanguinis, Streptococcus oralis, Streptococcus mitis, сімейства актиноміцетів — Actinomyces odontolyticus, Actinomyces naeslundii.

Збудниками гінгівіту можуть стати й бактерії, які є компонентами природної мікрофлори ротової порожнини людини — Veillonella parvula, Fusobacterium nucleatum, Prevotella intermedia. Серед причин гінгівіту відомий дослідник запальних захворювань пародонту Stots J. називає вірус простого герпесу (Herpesviruses), який пригнічує імунітет відносно патогенних мікроорганізмів і сприяє дисбактеріозу рота.

Така «спільнота» мікроорганізмів називається біоплівкою. Усі мікроби, що входять до її складу, підтримують існування один одного і сприяють збільшенню колонії, тому їх розглядають як єдиний організм. Штами мікробів біоплівки вирізняються здатністю до множинної резистентності (нечутливості) до антибіотиків, що застосовуються в лікуванні захворювань пародонту. Антибіотики не тільки не здатні вилікувати «хронічну інфекцію», а і змушують найстійкіші до їхньої дії мікроорганізми збиратися разом. Причиною утворення біоплівки є, крім усього іншого:

• недостатня гігієна порожнини рота.
• твердий зубний наліт — камені.

Попри те, що гінгівіт часто має інфекційну природу, можна впевнено відповісти на запитання, «чи заразне таке захворювання», негативно — ні, не заразне. Бактерії, які спричиняють гінгівіт, можуть передаватися іншим людям, але навіть якщо інфекція передається, за достатньої опірності організму, вона не спричинить жодних проблем зі здоров’ям. У разі зниження опірності організму ці збудники можуть провокувати різні хвороби, але не обов’язково саме гінгівіт.

Вплив слини

Не останню роль у протіканні гінгівіту відіграє зниження салівації — продукування слини слинними залозами рота. Проведені Інститутом стоматології НАМН України дослідження показали, що зниження слиновиділення (гіпосалівація) спостерігається у 68 % жителів України. З них:

• діти — 64,6 %
• молодь — 59,1 %
• дорослі та літні — 52,8 %.

Слина має бактерицидні властивості, очищувальний ефект. Тому, чим нижча кількість слини, що виділяється, тим вища інтенсивність запального процесу й нижчий гігієнічний стан ротової порожнини, частіше трапляються карієс і захворювання пародонту.

Генетика й системні патології

Генетична природа гінгівіту вивчена поки що недостатньо. Однак сьогодні виявлено певні алелі, що відповідають за транскрипцію 8 генів цитокінів людини. У їхніх носіїв ризик розвитку гінгівіту вищий, ніж в інших людей. Дослідження переконливо довели, що вираженість запальних і деструктивних (руйнівних) процесів у тканині ясен мають генетичні причини. Можливо заздалегідь виявити в людини генетичну схильність до захворювань пародонту і проводити ефективну профілактику гінгівіту/пародонтиту.

Причини виникнення гінгівіту також криються в наявності системних патологій. За останнє десятиліття поширеність гінгівіту в Україні істотно збільшилася (60–99 %). Дослідники НМУ ім. О.О. Богомольця (Київ) встановили, що в людей із різними соматичними захворюваннями частота виявлення гінгівіту вища, ніж у здорових. Наприклад, у людей із захворюваннями:

• ШКТ гінгівіт виявлено в 84,3 %
• ЛОР-органів — 81,5 %
• ендокринної системи — 89,9 %.
• У науковій літературі вказують на запальні захворювання пародонту в разі:
• онкології
• ниркової недостатності
• захворюваннях серцево-судинної системи
• хворобах крові та колагенозах
• захворюваннях сечостатевої системи

Системні захворювання призводять до глибоких змін внутрішнього середовища організму, зниження імунітету, що спричиняє порушення опірності тканин ясен до пародонтогенних мікроорганізмів.

Ризики в дітей

У дітей часто зустрічається гінгівіт під час прорізування зубів, особливо, якщо цей процес затягується. Імунна система формується в кілька етапів. У віці, коли з’являються молочні зуби, вона ще недосконала й не може протистояти патогенній мікрофлорі. Також встановлено, що в дітей із синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку, які народилися з низькою вагою, недоношених, порушується судинна система на рівні мікроциркуляції, функції метаболізму оксиду азоту. Ці чинники збільшують ризик розвитку гінгівіту.

Небезпека захворювання в тому, що воно може прогресувати до пародонтиту, що загрожує втратою зубів і важкими патологіями:

• зараженням сусідніх тканин, аж до поширення інфекції на кістки щелепи
• зараженням крові (сепсис)
• некрозом (відмирання) тканин

Діагностичні дослідження при підозрі на гінгівіт включають:

• візуальний огляд ротової порожнини з використанням збільшувального дзеркала
• рентгенографію — для захворювання не характерна зміна висоти кісткових перегородок між альвеолами (заглибленнями в кістці щелепи, у яких розташовуються корені) зубів
• мікроскопічне дослідження зіскоба біоплівки

Деякі сучасні стоматологічні клініки застосовують комп’ютерний програмно-діагностичний комплекс «Florida Probe». Система оснащена зондом, що передає інформацію на комп’ютер. З її допомогою лікар досліджує стан тканин пародонту, наявність і глибину пародонтальних кишень, ступінь гноєтечі та кровоточивості ясен. Оброблені дані у вигляді пародонтограми можна архівувати, порівнювати, що дає змогу оцінити ефективність лікування.

Для оцінки тяжкості гінгівіту застосовують РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс), візуально оцінюють ознаки запалення (гіперемія і набряклість) різних ділянок (сосочка, маргінальної та альвеолярної частини) ясен. Бали підсумовують, включають у формулу й отримують показник у%. При:

• ≤30 % — легкий ступінь гінгівіту
• 31–60 % — середній ступінь
• ≥ 61 % — важкий ступінь

Також для визначення ступеня тяжкості захворювання застосовують індекс гінгівіту (Loe, Silness). Лікар досліджує стан ясен. Обстежує 4 ділянки кожного зуба, розраховує оцінку за формулою, у якій суму балів цих ділянок ділять на 4 (для окремого зуба) або всі бали на кількість обстежених зубів і отримують оцінку:

• 0 — ясна без ознак патології
• 1 — незначне запалення і набряклість, слабка зміна кольору, відсутність кровоточивості при зондуванні
• 2 — помірно виражені ознаки гінгівіту
• 3 — інтенсивне запалення, що супроводжується сильною гіперемією, набряком, наявністю виразок, раптовими кровотечами

Після оцінки всіх зубів отримують результат, який інтерпретують за шкалою:

• 0,1 — 1,0 — легкий гінгівіт
• 1,1 — 2,0 — середньої тяжкості
• 2,1 — 3,0 — важкий

За отриманими результатами досліджень стоматологи вирішують, як лікувати гінгівіт. При цьому лікарі дотримуються протоколу лікування.

Терапевтична тактика лікування гінгівіту

Препарати для лікування гінгівіту повинні чинити симптоматичний вплив: купірувати біль, зміцнювати епітелій і стінки капілярів, знімати набряклість. Антибіотики в разі гінгівіту призначають за результатами дослідження бактеріальної плівки і визначення чутливості мікроорганізмів до певної групи ліків. Як згадувалося вище, лікування гінгівіту антибіотиками малоефективне, оскільки біоплівку складають мікроорганізми, резистентні до більшості використовуваних препаратів. Протизапальні препарати підбирають також індивідуально. У дітей до 6 років і вагітних жінок використовують ліки проти гінгівіту зовнішнього нанесення (гель, спрей, розчин) без системного впливу.

Препарати для лікування гінгівіту призначає тільки фахівець. Самостійне лікування в домашніх умовах може призвести до ускладнень.

Хворих не госпіталізують, проходить лікування гінгівіту в домашніх умовах, але під контролем фахівця. Перш ніж лікувати гінгівіт медикаментозно, необхідно видалити тверді зубні відкладення і санувати вогнища інфекції в ротовій порожнині.

Якщо захворювання в легкій формі, то для лікування гінгівіту вдома застосовують полоскання, аплікації, масаж.

Профілактичні заходи

Для профілактики розвитку запалення ясен необхідно:

• дотримуватися гігієни ротової порожнини
• правильно харчуватися — вживати більше продуктів, що містять вітаміни А, Е, С
• своєчасно лікувати карієс
• регулярно, щонайменше 1–2 рази на рік, обстежуватися в пародонтолога
• уникати стресів
• лікувати системні захворювання
• вести здоровий спосіб життя — без шкідливих звичок

Сьогодні в багатьох містах нашої країни й за кордоном проводиться просвітницька робота в навчальних закладах, дитячих садках, на підприємствах зі шкідливими умовами праці. На заняттях фахівці розповідають, що таке гінгівіт і як його лікувати. Білоруські дослідники встановили, що така профілактична робота дає змогу скоротити рівень гінгівіту в школярів і дітей дошкільного віку на 33,4 %. Вчені продовжують працювати над створенням безпечних і ефективних препаратів для лікування гінгівіту.

Лікування гінгівіту, особливо його важких форм, являє собою серйозну проблему. Мікроорганізми, що спричиняють запалення тканин ясен, у біоплівці більш стійкі до впливу антибактеріальних, протимікробних та інших біоактивних препаратів, оскільки:

• біоплівка знижує можливість антибіотиків проникати в клітини бактерій
• мікроорганізми в складі біоплівки змінюються генетично і стають резистентними до більшості антибіотиків

Як довго лікується гінгівіт залежить від правильності підібраної терапії. Зокрема, для ефективного лікування гінгівіту, препарати необхідно застосовувати (локально й системно) у набагато більшій концентрації. Наприклад, час проникнення антибіотика всередину біоплівки збільшується в 30 разів, порівняно з проникненням всередину поодинокого мікроорганізму, а стійкість до них бактерій, які входять до «співтовариства», у 50–1000 разів вища, ніж у бактерій, що вільно рухаються. Тому головне завдання полягає у виборі засобів, що руйнують біоплівку.

Стоматидин для дітей і дорослих

Лікування гінгівіту в дітей є великою проблемою, оскільки деякі методи фізіотерапії, лікарські засоби, що застосовуються, мають вікові обмеження. Для терапії запалення ясен у дітей необхідний безпечний і ефективний препарат. Таким засобом є Стоматидин® — розчин для полоскання, діючою речовиною якого є гексетидин. Стоматидин® чинить місцевий вплив і не проникає в системний кровотік. Прицільна дія на патологічне вогнище, знищення інфекції в місці її локалізації знижує лікарське навантаження, не впливає на стан здорових тканин.

Стоматидин® має такі ефекти:

• антибактеріальний
• антимікробний
• знеболювальний
• протизапальним
• дезодорувальним

Розчин для полоскання Стоматидин® ефективний проти широкого спектра мікроорганізмів, не спричиняє їхніх мутацій, що призводять до резистентності. Завдяки пролонгованій дії (понад 10 годин), він встигає проникнути крізь біоплівку і знищити хвороботворні мікроорганізми. Стоматидин® простий у застосуванні: з його допомогою проводять полоскання при гінгівіті, а також використовують розчин для нанесення на вогнища ваткою або для лікарських аплікацій. При лікуванні виразкового гінгівіту, застосування Стоматидин® у комплексній терапії прискорює процеси регенерації та епітелізації — виразки гояться без утворення рубців, що деформують слизову.

При лікуванні гіпертрофічного гінгівіту Стоматидин® ефективно знімає запалення, усуває набряклість. На тлі застосування гормональних мазей та ін’єкцій стероїдних препаратів, Стоматидин® чинить десенсибілізуючу дію — знижує вираженість імунної відповіді.

При лікуванні катарального гінгівіту Стоматидин® ефективний на всіх стадіях терапії. Згідно з дослідженнями російських учених із Пензенського ГУ, Стоматидин® забезпечує ліквідацію запального процесу в пародонті в 3,6 раза швидше, ніж за традиційної терапії, а також дає змогу продовжити період ремісії захворювання на 6 місяців і в середньому знизити кількість загострень у 2,3 раза.

Препарат добре переноситься, не потребує збільшення дозування, скорочує тривалість курсу лікування. До групи ризику запалень пародонту входять вагітні жінки, діти, підлітки, хворі на цукровий діабет. Антибіотикотерапія всіх цих категорій пацієнтів має проводитися під суворим контролем лікаря і регулярним дослідженням їхнього стану. Стоматидин® немає подібних обмежень. Численні клінічні дослідження засвідчили добру переносимість, безпеку та відсутність побічних ефектів при дотриманні рекомендацій фахівця.

Незадоволеність стоматологів результатами стандартної терапії гінгівіту спонукає вчених до пошуку нових препаратів і методів лікування. Однак головним методом є профілактика захворювання та навчання населення правильному підтриманню гігієни порожнини рота.