Хронічний тонзиліт: причини, симптоми, лікування та профілактика
Хронічний тонзиліт – це інфекційно-запальна хвороба, за якої страждають піднебінні мигдалини (гланди). Це захворювання має хвилеподібний характер, для нього типове чергування періодів стабільного поліпшення самопочуття (ремісії) і погіршення (загострення) (1).
Хронічний тонзиліт слід розглядати як постійне вогнище інфекції, яке збільшує ризик виникнення інших отоларингологічних захворювань. Також він може спровокувати виникнення запалення серцевого м’яза, суглобів, нирок. Тому, виявивши ознаки хронічного тонзиліту, краще не займатися самолікуванням, а звертатися по медичну допомогу. Досвідчений лікар добре знає, як досягти стійкої ремісії та уникнути ускладнень.
Роль мигдаликів в організмі
Гланди є скупченнями лімфоїдної тканини. І вони виконують функцію важливого органу імунної системи – беруть участь у захисті організму від патогенних мікроорганізмів. Значна частина вірусів і бактерій, які потрапляють в організм повітряно-крапельним шляхом, осідає на поверхні тканин мигдалин.
Після потрапляння на гланди інфекційних агентів, вони стають мішенню для клітин імунної системи. Імунітет розпізнає загрозу і розвиває комплекс реакцій, спрямованих на боротьбу з хворобою. Але в разі хронічного тонзиліту функції мигдалин порушуються, і вони не можуть більше протистояти загрозам (1).
Науковці припускають, що повна імунна роль мигдаликів значно більша, проте наразі вона залишається не до кінця вивченою.
Причини виникнення хронічного тонзиліту
Якщо розвивається хронічний тонзиліт, причини найчастіше полягають у недостатньо правильному лікуванні бактеріальної ангіни. Найпоширенішим збудником уповільненої інфекції вважають бета-гемолітичний стрептокок. Нерідко він виступає в комбінації зі стафілококом. Також хворобу можуть викликати й інші бактерії (пневмококи, хламідії), віруси (аденовіруси або віруси герпесу), гриби (2).
У всіх людей на поверхні гланд постійно перебуває деяка кількість патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів. Але за хронічного тонзиліту вони починають активно розвиватися за найменшого ослаблення імунітету, спричиняючи виникнення відповідної симптоматики.
Можливі причини хронізації інфекції:
- часті ГРЗ і ГРВІ;
- наявність вогнищ інфекції в роті, наприклад, карієсу; зубного каменю тощо;
- викривлення носової перегородки;
- інші хронічні патології ЛОР-органів, у т.ч. синусит або аденоїдит;
- систематичні переохолодження.
Симптоми хронічного тонзиліту
Хвороба характеризується уповільненим хвилеподібним перебігом. Відповідно, під час ремісії запального процесу пацієнтів можуть турбувати лише незначні симптоми, зокрема:
- дискомфорт, невелика болючість, першіння в горлі;
- незначний неприємний запах з рота;
- незначне підвищення температури;
- порушення загального стану, зокрема підвищена слабкість, втомлюваність, зниження працездатності.
Симптоми хронічного тонзиліту повною мірою проявляються під час загострення, яке зазвичай трапляється близько 2-3 разів на рік. У цьому разі хворого турбують усі ті самі ознаки, що й під час звичайної ангіни (проте вони можуть бути менш вираженими). Серед можливих симптомів:
- біль у горлі;
- збільшені мигдалин;
- підвищення температури;
- відчуття ломоти в кістках і м’язах;
- головний біль;
- зниження апетиту.
Нерідко мигдалини в горлі під час загострення покриваються нальотом. Також на них можуть візуалізуватися білі крапки. Так виглядають пробки в мигдалинах – скупчення гною в лакунах гланд. Вони можуть залишатися в горлі навіть у період ремісії, не завдаючи жодного дискомфорту. Але за їх наявності проблема несвіжого подиху з рота значно посилюється.
Лікування хронічного тонзиліту
Багато пацієнтів з таким діагнозом цікавляться, чи можна вилікувати хронічний тонзиліт. Насправді придушити запалення гланд дійсно можливо. Але для цього потрібно скрупульозно дотримуватися рекомендацій лікаря. Зазвичай терапія включає:
- прийом антибактеріальних препаратів для придушення патогенної флори за призначенням лікаря – їх нерідко призначають після посіву зіскрібу на чутливість, щоб підібрати найбільш підходящі засоби;
- лікування та усунення інших вогнищ інфекції – карієсу, аденоїдиту, синуситу тощо;
- промивання лакун у мигдалинах із застосуванням протизапальних і антибактеріальних засобів, а також антисептиків (у деяких ситуаціях лікарі рекомендують домашнє полоскання горла);
- прийом нестероїдних протизапальних засобів;
- фізіотерапевтичні процедури, зокрема лазерне лікування, інгаляції, УВЧ-терапію тощо;
- прийом загальнозміцнювальних засобів, вітамінів.
Нерідко хронічний тонзиліт лікується протягом тривалого періоду, основна мета терапії – вивести запалення в режим стійкої ремісії. Однак у тому разі, якщо лікування не дає очікуваного ефекту і загострення повторюються знову і знову, лікарі можуть рекомендувати хірургічне втручання. У цьому разі проводиться видалення мигдалин (3). Така операція має назву тонзилектомія, і вона може проводитися різними методами (зокрема за допомогою скальпеля, шляхом електрокоагуляції, ультразвукової терапії та радіочастотної абляції тощо). Оптимальний варіант операції визначає лікар.
Застосування розчину Стоматидин®
Обираючи, чим лікувати хронічний тонзиліт, деякі лікарі рекомендують полоскання.
Препарат Стоматидин® – готовий до вживання розчин, який застосовують для полоскання рота і горла. Це протимікробний та антисептичний засіб, розчин гексетидину, який проявляє активність проти бактерій, вірусів і грибів.
Полоскання розчином Стоматидин® допомагає усунути патогенні мікроорганізми, що спричиняють запальні процеси в тканинах мигдаликів. При цьому розчин діє таким чином, що гексетидин залишається на слизових оболонках ще на 8-10 годин — чинить тривалу (пролонговану) дію.
Лікування хронічного тонзиліту завжди слід проводити згідно з призначенням лікаря.
Використання полоскань з розчином Стоматидин® при запаленні в горлі або в роті може здійснюватися вже з 6 років. Засіб слід застосовувати за перших ознак запалення для скорочення періоду нездужання і якнайшвидшого досягнення ремісії.
Профілактика хронічного тонзиліту
Знизити ризик виникнення хронічного запалення мигдаликів допомагає:
- своєчасне стоматологічне лікування та гігієна ротової порожнини;
- правильне лікування ангіни (гострого тонзиліту) під контролем лікаря;
- профілактика переохолоджень;
- здоровий спосіб життя (дотримання режиму праці/відпочинку, достатня фізична активність, здорове харчування).
За появи ознак гострої або уповільненої рецидивуючої інфекції слід звертатися до лікаря. Лікар допоможе визначитися, чим лікувати хронічний тонзиліт для максимальної ефективності в кожному конкретному випадку.
Ознаки хронічного тонзиліту не варто залишати без уваги. За відсутності адекватного лікування хвороба істотно погіршує якість життя і може провокувати виникнення інших проблем зі здоров’ям. Тому, зіткнувшись з ознаками такого захворювання, варто проконсультуватися з лікарем, який підбере оптимальні методи лікування. Кваліфіковані рекомендації лікаря допоможуть досягти стійкої ремісії хвороби та знизять ризики ускладнень.
Література:
- Mujtaba Alrayah. The Prevalence and Management of Chronic Tonsillitis: Experience From Secondary Care Hospitals in Rabak City, Sudan. Cureus. 2023 Feb; 15(2).
- Jackie Anderson; Elizabeth Paterek. Tonsillitis. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2023 Jan-.
- Jochen P. Windfuhr, Nicole Toepfner, Gregor Steffen etc. Clinical practice guideline: tonsillitis I. Diagnostics and nonsurgical management. European Archives of Oto-Rhino-Laryngology volume 273, pages973–987 (2016)
