Тонзиліт (Ангіна) — це спричинене бактеріальною/вірусною інфекцією захворювання, що вражає піднебінні мигдалики. Їхня слизова тканина — це фізичний бар’єр для вірусів і бактерій, що проникають в організм через дихальні шляхи. Тому дискомфорт і біль у горлі — не єдина проблема, з якою стикається хворий на тонзиліт. Тривалий інфекційний процес у мигдаликах може спровокувати ряд ускладнень, таких як поліартрит, пієлонефрит, аутоімунні патології. Спробуймо розібратися, що таке тонзиліт та які існують причини тонзиліту, а також різновиди хвороби та методи її лікування більш детально.
ВАЖЛИВО! Патогени проникають до організму через їжу і брудні руки, а також передаються повітряно-крапельним шляхом. Вірогідність підхопити інфекцію від людини, яка хворіє на гострий вид захворювання, дуже висока, — тонзиліт заразний.
Види тонзиліту
Захворювання може проявитися в одній із двох форм: гострій або “хронічній” (зараз прийнято вживати термін “рекурентний тонзиліт” у випадках повторюваності епізодів).
Гострий тонзиліт відомий кожному — це звична нам ангіна. Процес проявляється у вигляді гострого запалення тканини глотки, частіше — мигдалик піднебіння. Нерідко запалення переходить й на задню стінку глотки, у такому разі розвивається гострий тонзилофарингіт. Збудником захворювання в більшості випадків є стрептокок групи A, рідше віруси та інші коки. Вірусний тонзиліт частіше виникає у дітей до 5 років та дорослих, а бактеріальний — у дітей у віці від 5 до 17 років.
Якщо під час хронічного тонзиліту відбувається загострення, то виникає таке захворювання як рекурентний тонзиліт.
Тривале запалення мигдаликів, яке розвивається внаслідок перенесених раніше захворювань, спричиняє хронізацію. Найчастіше процес зачіпає слизову горла.
Виявляється рекурентний різновид тонзиліту у двох формах: простій і токсико-алергічній. Для першої характерними є біль в горлі, невелике підвищення температури. Якщо до них приєднуються такі явища, як збільшення температури тіла, лімфаденіт шиї, проблеми в роботі серця, то це говорить про токсико-алергічну форму.
Умовно хронічне запалення мигдаликів має 3 стадії:
- Компенсовану. Осередок інфекції знаходиться у «сплячому» стані. В цьому випадку відсутня негативна реакція з боку тіла. Компенсований тонзиліт дає змогу мигдаликам стабільно здійснювати свою основну функцію — бар’єрну.
- Субкомпенсовану. Захворювання проявляється частіше, терміни ремісії скорочуються, тонзиліт може непокоїти хворого декілька разів на рік.
- Декомпенсовану. Хворого часто турбує ангіна, інфекція поширюється не тільки на мигдалини та горло, але також зачіпає вуха, пазухи носа, нирки, серце.
Декомпенсований тонзиліт вказує на те, що мигдалики зовсім не можуть виконувати свої функції.
Класифікація хвороби може бути й іншою. Зокрема в залежності від стадії запального процесу тонзиліт може бути:
- катаральний – у цьому випадку мигдалики збільшуються, червоніють, проте не мають нальоту, це сама легка форма хвороби;
- фолікулярний – на поверхні мигдаликів з’являється гнійний наліт у вигляді невеликих цяток;
- лакунарний – лакуни мигдаликів заповнені гноєм, це найтяжча форма хвороби.
Причини тонзиліту хронічного (рекурентного) типу досить різноманітні. Серед основних виділяють: часті ангіни, недолікований гострий тонзиліт, стоматологічні проблеми (навіть карієс), запальні процеси носових ходів та ін.
Фактори ризику
Тонзиліт може розвинутись у будь-якої людини. Однак іноді вірогідність його виникнення значно зростає. Це відбувається під час безпосереднього контакту з людьми, що захворіли та під час недотримання правил гігієни. Адже відповідь на питання, чи передається тонзиліт — найчастіше є позитивною. Також існує ряд факторів, що збільшують вірогідність розвитку тонзиліту. Серед них:
- генетична схильність;
- неякісне, неправильне або одноманітне харчування, коли організм не повністю отримує необхідні мінерали та вітаміни;
- переохолодження (регулярне або дуже сильне), різкі перепади температури навколишнього середовища;
- тривале емоційне перенапруження, психічне виснаження;
- невідповідні умови проживання (загазованість, наявність у повітрі шкідливих речовин, погане опалення);
- шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю).
Якщо фактори ризику продовжують впливати під час хвороби, зростає вірогідність ускладнення тонзиліту. Також хвороба може призводити до ускладнень у разі неправильного лікування, зокрема самолікування, та під час зниженого опору організму. Саме тому тонзиліт під час вагітності, у ранньому дитячому та похилому віці лікується виключно під контролем кваліфікованого лікаря.
Тонзиліт: симптоми
Симптоми тонзиліту варіюються у залежності від того, яка форма хвороби проявилася в організмі. Адже перебіг гострої та хронічної хвороби може дещо відрізнятися.
Симптоми гострого тонзиліту:
- збільшення розмірів і запалення мигдалин;
- підвищення температури (до 40℃);
- збільшення шийних лімфовузлів;
- часті головні болі;
- слабкість;
- біль у горлі, ускладнене ковтання;
- гнійні пробки на мигдалинах.
Симптоми тонзиліту хронічного типу дещо інші:
- біль при ковтанні;
- сухість і першіння в горлі;
- знижена працездатність;
- кашель;
- невелике підвищення температури (субфебрильна), виявляється періодично;
- запах з рота;
- знижений апетит;
- безсоння або погіршення сну;
- запалення лімфовузлів шиї.
Під час такого захворювання, як хронічний тонзиліт, симптоми завжди є первинними. Якщо ангіна класифікується як вторинна ознака, це свідчить що є наявні хвороби крові.
Діагностика
Лікування хронічного тонзиліту, втім, як і гострого запалення мигдалин, має на увазі кваліфіковану попередню діагностику. Вона допоможе не тільки правильно визначити форму інфекційного захворювання, але і виявити можливі ускладнення.
Спеціаліст здійснює огляд мигдалин: відзначає запалення залоз та ознаки хвороби горла, а при пальпації лімфовузлів виявляє їх болючість і збільшення в розмірах.
Кваліфікований сімейний лікар добре знає, як виглядає горло при тонзиліті, тому постановка діагнозу не викликає ніяких складнощів. Також спеціаліст обов’язково збирає анамнез або історію хвороби — опитує хворого про те, як почалася хвороба, які симптоми його хвилюють, та чи є у нього якісь особливості здоров’я. Варто повідомити лікаря про те, яка була температура при тонзиліті чи можливо про те, що хвороба протікає без температури — це важливі діагностичні критерії.
- Після збору анамнезу та огляду, пацієнт направляється на ряд аналізів, досліджень:
- Загальний аналіз крові — дозволяє виявити лейкоцитоз, збільшене ШОЕ тощо.
- Біохімія крові — допоможе визначити стан мигдалин і оцінити працездатність залоз.
- Мазок з горла — визначить збудника інфекції та його опірність препаратам від інфекційних захворювань.
- ЕКГ — покаже, наскільки інфекція торкнулася головного кровоносного органу.
Лікування тонзиліту (ангіни)
Традиційна медицина застосовує кілька ефективних способів боротьби з інфекцією.
Отже, як лікувати тонзиліт у дорослих?
Прийом медикаментів, використання розчинів
У разі, якщо хвороба не дала ускладнень, актуально застосування місцевого лікування, яке передбачає комплекс із декількох процедур:
- Знеболювання запальної ділянки тканини;
- Видалення патогенних мікробів — антисептична обробка;
- Відновлення тканини залоз, усунення осередку запалення;
- Вплив на першопричину хвороби — противірусні засоби й антибіотики при тонзиліті вважаються основними методами лікування інфекції;
- Механічне очищення тканини від патогенних ферментів;
- Відновлення поверхні слизової.
Чим полоскати горло при тонзиліті (ангіні)?
Стоматидин® — це антисептик широкого спектра дії, гексетидин в складі діє на бактерії котрі можуть бути причиною ангіни будь-якої форми. Препарат діє комплексно, забезпечуючи тривалий протизапальний, антибактеріальний і протигрибковий ефект (зберігає активну концентрацію практично до 8-10 годин, а в окремих випадках і на більш тривалий період — до 65 годин).
На відміну від більшості антисептиків, антибіотиків та противірусних засобів, які найчастіше мають токсичну або алергічну дію, Стоматидин® допомагає позбутися неприємних симптомів.
Багато хто чув про ефективність використання різних розчинів при застудних захворюваннях горла, але чим же полоскати горло при тонзиліті? Необхідно використовувати в’яжучі, антисептичні, антибактеріальні засоби. Стоматидин® поєднує в собі все перераховане: завдяки ефективному активному компоненту в складі, він може використовуватися як основний засіб для лікування тонзиліту.
Щодо лікування тонзиліту антибіотиками, то необхідність такої терапії може визначити лише лікар. У разі підтвердження бактеріальної форми хвороби, такі засоби дійсно можуть бути необхідними. Проте вірусний запальний процес точно не потребує їх використання. Тому не треба експериментувати: чим лікувати тонзиліт повинен вирішувати лікар.
Фізіотерапія
Фізіотерапевтичні процедури застосовуються виключно в складі комплексної лікувальної терапії. Для боротьби з інфекцією використовують УФ-опромінення (санацію) області мигдалин, глотки, прогрівання горла, а також лазерну терапію, щоб зменшити набряклість залоз, знизити вираженість осередку запалення.
Хірургічна операція
Настільки радикальний лікувальний захід передбачений у виняткових випадках, оскільки мигдалини — це важливий орган імунної системи. Видалення мигдаликів доцільно лише за відсутності належної реакції організму на вплив консервативними методами терапії. Якщо хвороба стає хронічною та переходить до стадії декомпенсації, ЛОР може піднімати питання про необхідність хірургічного втручання. Але все ж, як вилікувати тонзиліт назавжди вирішується лише в індивідуальному порядку після численних діагностичних процедур.
Показання для операції:
- сильний набряк і розростання мигдалини, які провокують серйозні порушення дихальної та ковтальної функцій
- виражена токсико-алергічна форма хвороби
- абсцеси в мигдальних тканинах
- прогресування хронічної хвороби на тлі регулярних курсів лікування
- часті загострення (5 і більше на рік)
- розвиток ускладнень (ендокардит, ревматична лихоманка)
Щоб правильно визначити, як лікувати тонзиліт, фахівець з’ясовує природу запального процесу, його форму, тип ангіни.
Профілактика хвороби
Запобігати хворобі — завжди більш прийнятний і безпечний варіант, ніж боротьба із її проявами. Саме тому профілактика тонзиліту повинна бути комплексною і регулярною. Заходи профілактики гострого тонзиліту можуть включати кілька простих правил, які допоможуть зберегти здоров’я ваших мигдалин:
- Дотримуйтесь правил гігієни: стежте за чистотою рук, ротової порожнини та носа, вживайте миті продукти.
- Харчуйтеся збалансовано: при отриманні необхідних мікроелементів і вітамінів, організм більш ефективно бореться з патогенами. Вживайте більше овочів, фруктів, злаків, бобових, включіть до раціону морську рибу, червоне м’ясо, сухофрукти. Виключіть жирну, солону їжу, шкідливі напівфабрикати й алкоголь.
- Загартовуйте організм — головне, робити це правильно і в помірних кількостях. Відмінно підійдуть ванни для ніг з водним контрастом, розтирання горла прохолодним рушником, полоскання прохолодною водою.
- Очищайте повітря в будинку: не забувайте про регулярне вологе прибирання. Частіше провітрюйте, регулярно зволожуйте повітря.
- Не зловживайте краплями для носа під час лікування нежиті — це може призвести до пересихання слизової, що зробить її більш сприйнятливою до впливу бактерій.
- Підтримуйте імунітет: напередодні осінньо-зимового періоду обов’язково приймайте препарати для стимуляції захисних сил організму.
- Зведіть до мінімуму спілкування із носіями інфекції.
Якщо ви запідозрили у себе хронічний тонзиліт, не треба самостійно виконувати промивання горла чи приймати будь-які ліки: як лікувати захворювання докладно розповість кваліфікований фахівець. Не займайтеся терапією вдома.
